—–≈ƒЌ≈¬≈ ќ¬џ… ¬ќ—“ќ 


 

ƒержава Cасан≥д≥в (≈ран-шахр)

ѕриродно-кл≥матичн≥ умови

—ередньов≥чний етнос перс≥в-зороастр≥йц≥в

≤ран на св≥танку середньов≥чч€. ”творенн€ держави —асан≥д≥в

–озбудова сасан≥дськоњ державност≥. Ѕоротьба з –имом ≥ ман≥хейством

≤мпер≥€ —асан≥д≥в у ≤V - V ст. ћаздак≥зм та його насл≥дки

≈ран-шахр за правл≥нн€ ’осрова ≤ јнуширвана (531 - 579)

«анепад ≥ крах держави —асан≥д≥в

ѕриродно-кл≥матичн≥ умови.  ордони ≥мпер≥њ —асан≥д≥в динам≥чно м≥н€лис€ прот€гом усього пер≥оду њњ ≥снуванн€ ≥, переважно, перетинали з певними вар≥ац≥€ми територ≥њ ≤рану, ƒвор≥чч€ (≤раку), частини јфган≥стану та «акавказз€. ≤нод≥ п≥д тимчасову юрисдикц≥ю ≈ран-шахру потрапл€ли також —х≥дне —ередземномор'€, ѕ≥вденна јрав≥€, частина —ередньоњ јз≥њ ≥, можливо, форпости на ÷ейлон≥. ѕроте закр≥питис€ там надовго —асан≥дам не вдалос€.

 ор≥нними земл€ми ≈ран-шахру залишилос€ ≤ранське плоског≥р'€, розташоване м≥ж ≤ндом ≥ “игром,  асп≥Їм ≥ ѕерською затокою. –≥чок тут багато, але вс≥ вони др≥бн≥ ≥ не мають природного стоку в море, а губл€тьс€ в сухих степах та п≥сках пустель. ѕереважна частина плоског≥р'€ - це неродюч≥, кам'€нист≥ або солончаков≥ пустел≥ й нап≥впустел≥, над €кими панують в≥три (особливо навесн≥), майже не буваЇ дощ≥в, пов≥тр€ надзвичайно сухе, чисте й прозоре, а с€йво з≥рок уноч≥ нагадуЇ денне св≥тло. ѕер≥одично цю ≥дил≥ю порушують сн≥гов≥ або п≥щан≥ бур≥, але дощов≥ хмари зустр≥чаютьс€ лише на вузьких приморських смугах окрањн.  л≥мат суворий, континентальний: вл≥тку пануЇ нестерпна спека, а взимку - сильний холод. –одюч≥ земл≥ зустр≥чаютьс€ лише на прикасп≥йськ≥й низин≥ та в ’узистан≥ (п≥вденний зах≥д ≤рану), де природн≥ умови давали можлив≥сть отримувати багат≥ врожањ. Ќа решт≥ територ≥њ умови дл€ землеробства вкрай неспри€тлив≥, але можна було займатис€ скотарством, виган€ючи на випас у спекотливий сезон коней, велику та др≥бну рогату худобу на г≥рськ≥ пасовиська ≈льбрусу, «агросу, ѕ≥вденно-≤ранських чи “уркмено-’орасанських ( опет-ƒаг) г≥р. “ам же, в горах, пор€д з альп≥йськими лугами, зелен≥ли в середн≥ в≥ки л≥си, багат≥ на деревину, зв≥рину й птаство.

” наш час основним багатством ≤рану стала нафта, використанн€ €коњ в середн≥ в≥ки було досить обмеженим, але надра крањни м≥стили в соб≥ також золото, ср≥бло, олово, м≥дь, свинець, зал≥зо, самоцв≥ти (зокрема, червоно-син≥й коштовний лазурит, родовищами €кого славивс€ јфган≥стан).

—увор≥ природно-кл≥матичн≥ умови компенсувалис€ надзвичайно вдалим географ≥чним розташуванн€м плоског≥р'€ на шл€ху м≥ж —ходом (≤нд≥€,  итай) ≥ «аходом. ќдомашненн€ верблюда та на€вн≥сть оазис≥в давали можлив≥сть розвивати караванну торг≥влю, тому перси контролювали Ївропейський ≥мпорт шовку, а також боролис€ з конкурентами (араби, в≥зант≥йц≥, еф≥опи, Їврењ) за пануванн€ над товарними потоками пр€нощ≥в, перл≥в, самоцв≥т≥в тощо. ќтримуючи за посередницьк≥ послуги величезн≥ бариш≥, —асан≥ди до к≥нц€ боролис€ за цю монопол≥ю, аж доки њхн€ держава не впала п≥д натиском араб≥в.

∆итницею ≥мпер≥њ була ћесопотам≥€ - крањна з багатотис€чол≥тньою землеробською культурою, б≥дними на копалини, але надзвичайно родючими земл€ми (внасл≥док розлив≥в “игру та ™вфрату), б≥дною флорою (очерет, верба, ф≥н≥кова пальма) ≥ досить багатою фауною.

Ќа р≥внинах ≤рану й ћесопотам≥њ водилис€ аз≥атськ≥ леви, дик≥ в≥слюки, бики, кабани, газел≥, зайц≥, страуси, а в горах - г≥рськ≥ барани й козли, ведмед≥ й барси. –≥чки й озера були багат≥ на рибу, в пустел€х панували зм≥њ та €щ≥рки.  омашн€ тут дошкул€ла не б≥льше, н≥ж у ™вроп≥, ≥ лише очерет€н≥ болота Їдиноњ в середн≥ в≥ки “игро-™вфратськоњ дельти киш≥ли смертоносним гнусом ≥ в≥чними бацилами лихоманки, мал€р≥њ та ≥нших жахливих хвороб.

ѕриродн≥ ресурси рег≥ону в давнину були досить багатими, але людська активн≥сть суттЇво њх п≥дкосила, а в часи середньов≥чч€ попул€ц≥њ де€ких рослин й особливо тварин майже зникли. ѕричинами еколог≥чних проблем була не лише експанс≥€ антропогенних ландшафт≥в, а й настанови зороастризму, €к≥ под≥л€ли вс≥х тварин на корисних ≥ шк≥дливих, причому останн≥ п≥дл€гали знищенню. ≈колог≥чний бандитизм згубно вплинув на м≥сцеву флору й фауну. Ћише завд€ки менш≥й, ан≥ж у  итањ, густот≥ населенн€ природа змогла витримати цей удар, але й за таких умов м≥сцев≥ попул€ц≥њ аз≥атських лев≥в ≥ барс≥в люди вибили майже поголовно, а дикий €чм≥нь залишивс€ т≥льки в горах.

ѕрирода ≤рану й ≤раку характеризуЇтьс€ багатьма контрастами. –≥внини ≥ гори, пустел≥ ≥ л≥си, спека ≥ холод стикаютьс€ тут, €к н≥де на —ход≥ - ≥ це виховало у м≥сцевих мешканц≥в в≥дпов≥дне чорно-б≥ле мисленн€. Ѕезкомпром≥сн≥сть природи вчила безкомпром≥сност≥ людей, зробила конфронтац≥йний дуал≥зм психолог≥чною дом≥нантою середньоперського етносу (перс≥в-зороастр≥йц≥в).

—ередньов≥чний етнос перс≥в-зороастр≥йц≥в. ≤ран у середн≥ в≥ки пережив не одне потр€с≥нн€, бачив дес€тки династ≥й. Ќа його теренах р≥залис€ перси, в≥рмени, араби, в≥зант≥йц≥, тюрки, монголи, турки, хорезм≥йц≥, багато ≥нших народ≥в. ѕроте, незважаючи на свою строкат≥сть, етн≥чна ≥стор≥€ ≤рану доби середньов≥чч€ под≥л€Їтьс€ на два €к≥сно р≥зн≥ етапи, пов'€зан≥ з фундаментальними цив≥л≥зац≥йними зм≥нами в рег≥он≥. ѕерший ≥з них - епоха до≥сламська, сасан≥дська, що грунтувалас€ на глибинному зороастр≥йському кор≥нн≥ перського етносу; другий - часи мусульманського ≤рану. ÷≥ етноси мали б≥льше в≥дм≥нного, ан≥ж сп≥льного, тому розгл€датимутьс€ вони окремо, хоч ≥ в русл≥ Їдиноњ ≥ранськоњ дом≥нанти.

як етнос перси-зороастр≥йц≥ сформувалис€ ще в епоху јхемен≥д≥в (V≤ - ≤V ст. до н.е.), але п≥сл€ завоювань јлександра ћакедонського надовго (на ц≥лих с≥м стол≥ть!) утратили власну державн≥сть, з чим пов'€заний ≥ певний занепад њхньоњ етн≥чноњ самосв≥домост≥. ¬≥дродженн€ зороастр≥йськоњ ≥мпер≥њ у ≤≤≤ ст. розгл€далос€ оф≥ц≥йною пропагандою €к в≥дновленн€ ≥ лог≥чне продовженн€ ахемен≥дськоњ державност≥. ѕроте сасан≥дськ≥ перси уже пом≥тно в≥др≥зн€лис€ в≥д своњх давн≥х пращур≥в (мовою, сусп≥льно-становою структурою, в≥йськовими традиц≥€ми, масово-психолог≥чними звичками, с≥мейним укладом), що св≥дчить про ≥снуванн€ окремого середньов≥чного перського етносу на зороастр≥йських засадах, динам≥чну ≥стор≥ю €кого насильницьки перервало арабо-≥сламське завоюванн€.

—асан≥дськ≥ перси були дуже своЇр≥дними людьми. як ≥ китайц≥, вони вважали себе Їдиним цив≥л≥зованим народом ¬сесв≥ту, завжди прагнули виконувати нелегку мес≥анську роль. ¬се ≥ноземне вони вважали не просто чужим, а апр≥ор≥ поганим, а вс≥ ≥нш≥ народи - огидними УварварамиФ, ≥ ставилис€ до них з надзвичайним презирством (наприклад, араб≥в перси-зороастр≥йц≥ зневажливо називали У€щероњдамиФ). —ебе сасан≥дськ≥ перси вважали своЇр≥дною кастою особистостей, свою в≥ру (зороастризм) - Їдино правильною, а УварвариФ сприймалис€ ними €к недорозвинен≥ ≥стоти, що не мали права нав≥ть переходити в зороастризм, занадто складний дл€ њхн≥х прим≥тивних гол≥в, з точки зору пихатих перс≥в. У¬огнепоклонникомФ можна було лише народитис€ (€кщо ≥ батько, ≥ мати - зороастр≥йц≥). ѕри цьому вс≥ сус≥ди (окр≥м √еродота, €кого €вно ввели в оману) в≥дзначали њхню надзвичайну п≥дступн≥сть, хитр≥сть, недов≥рлив≥сть, чванлив≥сть, схильн≥сть до м≥стики ≥ переобт€жен≥сть забобонами.

«а антрополог≥чними ознаками перси належали до ≥ндосередземноморськоњ раси, великоњ Ївропеоњдноњ раси.

–озмовл€ли перси-зороастр≥йц≥ середньоперською мовою, €ку ще називають пехлев≥йською, ≥ндоЇвропейськоњ мовноњ с≥м'њ.

÷€ мова стала результатом лог≥чноњ еволюц≥њ давньоперськоњ (ахемен≥дськоњ) мови, завд€ки спрощенню њњ граматичних категор≥й (зокрема, в ≥менник≥в не стало род≥в ≥ в≥дм≥нк≥в, у д≥Їсл≥в минулого часу зникла безл≥ч особових форм тощо). ѕисали тогочасн≥ перси справа-нал≥во знаками арамейського письма, причому канон≥зовано позначалис€ лише приголосн≥ з дов≥льною або нульовою голосною, €ка не мала значущого зм≥сту. Ќауковц≥ називають таку писемн≥сть кваз≥алфав≥тною.

–одина у сасан≥дських перс≥в була патр≥архальною, але моногамною, ≥з досить високим статусом ж≥нки (особливо матер≥). “≥льки правител≥, окр≥м дружини, тримали гареми наложниць. ќсоблива увага прид≥л€лас€ питанн€м Учистоти кров≥Ф, тому заохочувалис€ шлюби т≥льки м≥ж зороастр≥йц€ми (нав≥ть м≥ж братом ≥ сестрою)<$Fћоральний кодекс вимагав в≥д зороастр≥йц€ Увиказувати шл€хетн≥сть, молитис€, бути у в≥р≥ твердим, вступати у кровнородинн≥ шлюбиФ, а зороастр≥йський патр≥арх ≤V ст. јтурпат ћ≥храспандан пр€мо наказував: УЅер≥ть дружину ≥з свого роду, щоб р≥д ваш продовжувавс€Ф. ƒив: »зведать дороги и пути праведных / ѕер. со среднеперс. ќ.ћ.„унаковой. ћ., 1991. —. 83, 97.>, д≥ти в≥д €ких ставали повноправними персами - УвогнепоклонникамиФ. Ќап≥вкровки втрачали право на спов≥дуванн€ Ув≥ри «аратуштриФ ≥ статус належност≥ до пан≥вного етносу сасан≥дськоњ ≥мпер≥њ. “ак≥ традиц≥њ породжували в держав≥ етнодемограф≥чн≥ проблеми, бо к≥льк≥сть стопроцентних перс≥в-зороастр≥йц≥в пост≥йно зменшувалас€. ѕроте в≥д своњх осв€чених рел≥г≥Їю с≥мейних канон≥в УвогнепоклонникиФ не в≥д≥йшли.

ќсновою економ≥ки ≈ран-шахру залишалос€ зрошувальне землеробство. ¬ ≥мпер≥њ вирощували €чм≥нь, пшеницю, рис, чечевицю, боби, крок, просо, дурру, квасолю, горох, кунжут, вику, а також цукрову тростину, з €коњ виробл€ли найкращий в тогочасному св≥т≥ сн≥жно-б≥лий цукор. —еред плодових культур найпоширен≥шими були маслини, айва, гранати ≥ €блука, а серед баштанних - дин≥ й кавуни. –азом ≥з продуктами виноградарства це забезпечувало щедрий та р≥зноман≥тний ст≥л, куди потрапл€ли також кокоси й пр€нощ≥, але останн≥ завозилис€ з ≥нших крањн. ѕили перси воду, вино й пиво, молоко, а њжу вживали т≥льки у друг≥й половин≥ дн€: сн≥данку в перс≥в-зороастр≥йц≥в не було.

Ќе втратило своЇњ рол≥ й тваринництво: особливо полюбл€ли УвогнепоклонникиФ молоко ≥ сир, хоча вживали також ≥ м'€со (овець, кор≥в, к≥з). “варин, €к ≥ весь живий св≥т, зороастр≥йц≥ под≥л€ли на дв≥ частини - служител≥в добра (корисних) ≥ служител≥в зла (поганих). ƒо останн≥х в≥дносили зм≥й, жаб, свиней, будь-€ких комах ≥ слимак≥в, мишей, пацюк≥в, лев≥в, слон≥в, г≥Їн, кот≥в, рисей. ¬живати м'€со Утварин јр≥манаФ (темноњ сили) категорично заборон€лос€, зате св€щенним правом ≥ обов'€зком вважалос€ знищувати њх.

Ќа щаст€, техн≥чн≥ можливост≥ та технолог≥њ в т≥ часи були значно скромн≥шими, ан≥ж сьогодн≥ (≥накше не уникнути б «ах≥дн≥й јз≥њ глобальноњ еколог≥чноњ катастрофи). ѕроте й своњми царськими полюванн€ми перси звели нан≥вець у середн≥ в≥ки м≥сцеве погол≥в'€ тигр≥в ≥ аз≥атських лев≥в.

 олосальну роль у сасан≥дському господарств≥ та забезпеченн≥ побутових потреб в≥д≥гравала транзитна торг≥вл€, хребтом €коњ був У¬еликий шовковий шл€хФ. —воњх еспортних товар≥в ≈ран-шахр майже не мав, а золото й ср≥бло перси б≥льше любили накопичувати, ан≥ж в≥ддавати за дорог≥ заморськ≥ товари, тому торг≥влею на теренах ≥мпер≥њ займалис€ майже виключно У≥нородц≥Ф (в≥рмени, Їврењ, араби, в≥зант≥йц≥, согд≥йц≥ та ≥н.). «ате митн≥ збори за транзит озолочували крањну. —асан≥ди до к≥нц€ трималис€ за посередницьку монопол≥ю, билис€ за нењ з арабами, еф≥опами, в≥зант≥йц€ми, ефтал≥тами, тюрками, хазарами, ≥ до V≤I ст. контролювали ситуац≥ю, а коли втратили пануванн€ над торг≥влею - загинув ≈ран-шахр.

ќд€г тогочасних перс≥в складавс€ з шовкових штан≥в, сорочки та накидки з бавовнику, а взимку до них добавл€лис€ кафтан (каба) або сюртук (сердар≥) та кожух ≥з овечоњ шкури. ќбов'€зковим дл€ кожного в≥рного зороастр≥йц€ був сакральний по€с (куст≥). ¬≥н складавс€ з трьох мотузок, а вручав його хлопчику на повнол≥тт€ (15 рок≥в) жрець один раз, п≥сл€ чого зороастр≥Їць носив куст≥ все житт€.  омплект чолов≥чого од€гу доповнював капелюх, €кий в ел≥ти та жерц≥в був кон≥чним, гостроверхим, а в решти - овальним. ƒо ж≥ночого од€гу входили сорочка, штанц≥ або шаровари, з пришитими до них панчохами, кофта й середньоњ довжини пл≥сирована сп≥дниц€, туфл≥ без задник≥в.

 ол≥р од€гу визначавс€ становим статусом нос≥€: жерц≥ носили б≥лий од€г, воњни - червоний (кол≥р кров≥) ≥ т. ≥н.

“радиц≥йне глинобитне або цегл€не житло мало плоский дах, критий соломою або очеретом, але не мало в≥кон, €к≥ зам≥н€ли двер≥ та отвори у стел≥ (дощ≥ в ≤ран≥ - р≥дк≥сть). Ћише в багатих л≥сом горах будинки споруджувалис€ з дерев'€них колод ≥ мали двоскатний або кон≥чний дах.

Ќа вулицю така буд≥вл€ була повернута, €к правило, глухою ст≥ною. ¬нутр≥шнЇ убранство складали килими, матраци, посуд ≥ м'€к≥ мебл≥. ¬зимку помешканн€ об≥гр≥вала спец≥альна жаровн€ п≥д широким столом (курс≥).

ќсобливост≥ природно-кл≥матичних умов (контрастн≥сть природи), цив≥л≥зац≥йних традиц≥й (т≥сн≥ контакти ≥з «аходом) та господарськоњ д≥€льност≥ (паразитизм транзитного монопол≥ста) виховали у сасан≥дських перс≥в повагу до власност≥ та багатства, пот€г до накопиченн€, нац≥ональне самолюбство. ѓх вир≥зн€ли надзвичайна вразлив≥сть ≥ дотепн≥сть, хитр≥сть ≥ спок≥йне ставленн€ до несправедливост≥, обожнюванн€ влади та пан≥чний страх перед њњ силою, обдарован≥сть, але не дуже велика ст≥йк≥сть у власних переконанн€х, жвавий розум, але в≥дсутн≥сть у маси п≥дданих патр≥отичного духу, розчавленого безмежним державним деспотизмом.

≤ран на св≥танку середньов≥чч€. ”творенн€ держави —асан≥д≥в. Ќаприк≥нц≥ ≤≤ ст. н.е. наймогутн≥шою державою «ах≥дноњ јз≥њ було ѕарф€нське царство, утворене войовничими ≥раномовними кочовиками парнами (дахами) - шанувальниками дракона, вих≥дц€ми з п≥вденноњ “уркмен≥њ. Ќа чол≥ ѕарф≥њ сто€ла Їдина династ≥€ јршак≥д≥в, але в пол≥тичному в≥дношенн≥ ≥мпер≥€ €вл€ла собою федерац≥ю нап≥внезалежних УцарствФ, залежн≥сть €ких забезпечувала т≥льки в≥йськова могутн≥сть парф€н.

ќсновну ударну силу царськоњ арм≥њ складала краща на той час у св≥т≥ парф€нська к≥ннота, насамперед, важкоозброЇна, закована в обладунки кавалер≥€, коли лати покривали ≥ воњна, ≥ кон€. —труктурно в≥йсько складалос€ з кланових родових загон≥в, очолюваних могутн≥ми родами парф€нськоњ в≥йськовоњ знат≥ ( арени, —урени, ћ≥храни та ≥н.). ўо ж до системи адм≥н≥стративного устрою, то кожне з 18 УцарствФ, п≥двладних Уцарю цар≥вФ з династ≥њ јршак≥д≥в, мало власний управл≥нський апарат. ¬≥д васал≥в парф€ни вимагали лише сплати данини та допом≥жних в≥йськових контингент≥в на випадок в≥йни.

ѕарф€нська державн≥сть мала €скраво виражений воЇнно-пол≥тичний ≥ родоплем≥нний характер, але в культурно-цив≥л≥зац≥йному в≥дношенн≥ ≥мпер≥€ јршак≥д≥в залишалас€ останн≥м рел≥ктом елл≥н≥стичного св≥ту, що було насл≥дком попереднього пануванн€ —елевкид≥в у рег≥он≥. √рецька мова залишалас€ одн≥Їю з трьох оф≥ц≥йних мов парф€нського д≥ловодства, велик≥ пол≥сн≥ прив≥лењ мала б≥льш≥сть м≥ст ѕарф≥њ, а в мистецтв≥ панували естетичн≥ традиц≥њ високого елл≥н≥зму. ¬ крањн≥ продовжували шанувати античних бог≥в, процв≥тало рабовласництво.

¬≥дсутн≥сть державноњ централ≥зац≥њ розмивала ≥мперську Їдн≥сть, ≥ на початку ≤≤≤ ст. в рег≥он≥ знову посилилис€ перси, пол≥тичним центром €ких залишалас€ область ѕарс (ѕерсида) - одне ≥з залежних УцарствФ ѕарф≥њ. ѓхньою ≥деолог≥чною зброЇю стало гасло в≥дродженн€ повнокровноњ зороастр≥йськоњ ≥мпер≥њ перс≥в ахемен≥дських масштаб≥в, а в реальн≥й пол≥тиц≥ - л≥кв≥дац≥€ залишк≥в Узах≥дницькихФ елл≥н≥стичних традиц≥й в рег≥он≥ та в≥дновленн€ в «ах≥дн≥й јз≥њ деспотичноњ державно-пол≥тичноњ структури сх≥дного типу. ќчолив перс≥в јрташир, Усин ѕапака ≥з с≥мен≥ —асанаФ.

–≥дним батьком јрташира був —асан - перський жрець-аристократ, €кий вважав себе нащадком јхемен≥д≥в. ўе в юнацтв≥ його батько Ѕахман вигнав неслухн€ного сина з дому за неповагу до старших. √ордий —асан ут≥к у гори  урдистану, де з р≥зних брод€г та волоцюг з≥брав банду ≥ жив граб≥жництвом та жебрацтвом, але така дол€ його не приваблювала, ≥ в≥н змушений був повернутис€ до ѕарсу. Ѕахман на той час уже помер, ≥ —асан к≥лька рок≥в наймитував пастухом у Управител€ ѕарсуФ ѕапака, €кого призначив своњм марзбаном (Унам≥сникомФ) у ѕерсид≥ парф€нський Уцар цар≥вФ јрдабан V. ƒ≥знавшись, що його пастух - нащадок ƒар≥њв, - ѕапак видав за —асана свою дочку, а коли в≥д цього шлюбу народивс€ јрташир - усиновив останнього, зробивши його своњм спадкоЇмцем.

«а ≥ншою верс≥Їю р≥дним батьком јрташира був ѕапак, а —асан - жрець зороастр≥йського храму богин≥ јнах≥ти - його д≥дом.

” 208 р. держава парф€н розкололас€. «а престол у —елевк≥њ (столиц€ ѕарф≥њ) змагалис€ два брати: ¬аларш V ≥ јрдабан V. ” под≥њ одразу втрутивс€ римський ≥мператор  аракалла, що вкрай загострило внутр≥шню пол≥тичну кризу.

«анепад парф€нськоњ могутност≥ актив≥зував сепаратистськ≥ тенденц≥њ серед ≥мперських васал≥в, дл€ боротьби з €кими Уцар≥ цар≥вФ увели систему заложник≥в. як заложник потрапив до двору гр≥зного јрдабана й јрташир. ѕроте миритис€ з ≥ноземним пануванн€м перси уже не хот≥ли, тому повстали. јрташир ут≥к з почесного полону й очолив п≥сл€ смерт≥ ѕапака боротьбу свого народу за в≥дродженн€ власноњ державност≥.

” 223 р., п≥дтриман≥ месопотамськими союзниками, перси захопили парф€нську столицю —елевк≥ю, а невдовз≥ јрташир Уповн≥стю розбив в≥йсько јрдабана, захопив його майно, худобу, ставку та в≥йськове спор€дженн€, а сам обрав резиденц≥Їю —тахр... ¬≥н убив јрдабана, все майно јрдабана потрапило до його рук. ¬≥н одруживс€ на дочц≥ јрдабанаФ1. ≤з шк≥ри останнього јршак≥да зробили барабан, а в 227 р. јрташир проголосив себе УшаханшахомФ (Уцарем цар≥вФ) держави ≈ран-шахр (оф≥ц≥йна назва —асан≥дськоњ ≥мпер≥њ). ќстанньою пол≥тичною акц≥Їю першого —асан≥да став пох≥д у римську —ир≥ю, але в≥йна з могутн≥ми римськими лег≥онами зат€гнулас€, ≥ в 243 р. јрташир помер, залишивши своЇму сину Ўапуру насп≥х збиту державу, в≥йну з –имом ≥ досить туманн≥ перспективи на майбутнЇ. ѕроте перший крок було зроблено. ”творилас€ ≥мпер≥€ на чол≥ з перською династ≥Їю колишн≥х зороастр≥йських жерц≥в —асан≥д≥в (227 - 651).

–озбудова сасан≥дськоњ державност≥. Ѕоротьба з –имом ≥ ман≥хейством. —асан≥дський ≤ран успадкував в≥д ѕарф≥њ майже вс≥ њњ земл≥, але це поставило перед Ўапуром ≤ (243 - 273) безл≥ч проблем. ¬ ≥мпер≥њ проживало 240 етн≥чних груп (племен ≥ народ≥в), причому кр≥м зороастризму (рел≥г≥њ перс≥в) попул€рними залишилис€ античн≥ боги, ≥удањзм (серед Їврењв), к≥лька христи€нських теч≥й, безл≥ч поганських етн≥чних культ≥в ≥ нав≥ть буддизм (поширений на сход≥ ≥мпер≥њ, в район≥ Ѕалху). ƒо цього треба додати в≥дсутн≥сть Їдиного чиновницького управл≥нського апарату, Їдиноњ грошовоњ системи ≥ Їдиних стандарт≥в ваги й довжини.

«а правл≥нн€ Ўапура ≤ з елементами пол≥тичноњ аморфност≥ було пок≥нчено. —пираючись на сол≥дну державницьку традиц≥ю (на в≥дм≥ну в≥д парф€н, у €ких таких традиц≥й не було), перси створили м≥цний централ≥зований ≥ надзвичайно розгалужений управл≥нський апарат, на зразок ахемен≥дського. —илою зброњ повн≥стю л≥кв≥дували колишню автоном≥ю залежних УцарствФ (шахр≥в). ѓх перетворили на нам≥сництва (типу ахемен≥дських сатрац≥й), куди шаханшах особисто призначав нам≥сник≥в (шахраб≥в). ¬с≥ п≥ддан≥ зберегли право спов≥дувати своњ рел≥г≥њ, але пан≥вним етносом ≥мпер≥њ стали перси, а оф≥ц≥йною державною рел≥г≥Їю - зороастризм. ћ≥н€ти рел≥г≥ю у держав≥ —асан≥д≥в заборон€лос€ п≥д страхом смерт≥.

≈ран-шахр очолював всемогутн≥й шаханшах - л≥дер ≥ уособленн€ держави, влада €кого мала ще й сакральний характер (правитель вважавс€ нос≥Їм фарру (хварени) - харизми влади й щаст€, наданих згори). ¬се населенн€ крањни (близько 20 млн) зг≥дно з рел≥г≥йними настановами зороастризму було под≥лене на чотири спадкових стани, причому перех≥д ≥з одного стану в ≥нший став майже неможливим.

ƒо першого стану ув≥йшли зороастр≥йськ≥ жерц≥ (маги), €к≥ в≥дали справами культу, осв≥ти й судочинства (ними невдовз≥ було кодиф≥коване ≥ранське право). ¬ищий розр€д жерц≥в становили мобеди - ел≥та зороастр≥йського духовенства.

ƒругим станом були воњни, що под≥л€лис€ на васпухр≥в (член≥в семи давньоперських аристократичних род≥в, €ким належали спадков≥ права на важлив≥ в≥йськов≥ й державн≥ посади), вазург≥в (УвеликихФ) та азат≥в (Ув≥льнихФ) - служилоњ в≥йськовоњ знат≥, €ка годувалас€ й озброювалас€ за рахунок жалуваного ≥з державних земель над≥лу, без права власност≥ на цю землю ≥ сел€н, €к≥ на н≥й працювали. ∆алувавс€, фактично, обс€г ф≥ксованих державних податк≥в, сплачуваних працюючими на ц≥й земл≥ виробниками. —аме азати становили заковану в зал≥зо к≥нноту - основну ударну силу сасан≥дськоњ арм≥њ. ƒо складу в≥йська входили також загони союзних племен ≥ моб≥л≥зован≥ на час в≥йни п≥хотинц≥ з простонародд€, але вони в≥д≥гравали допом≥жну роль. ¬икористовували перси ≥ бойових слон≥в, проте менше н≥ж у ѕ≥вденн≥й јз≥њ, бо це була У≥мпортнаФ збро€ (з ≤нд≥њ або ÷ейлону).

“рет≥й стан складали даб≥ри (Уписц≥Ф) - державн≥ чиновники, л≥кар≥, астрологи, перекладач≥, науковц≥, дипломати тощо.

„етвертий стан об'Їднував землероб≥в, рем≥сник≥в, купц≥в та город€н. ¬они платили держав≥ ренту-податок (1/10 доход≥в плюс подушна подать) ≥ зобов'€зан≥ були в≥дробл€ти певн≥ повинност≥.

ƒо четвертого стану належали також вс≥ ≥нородц≥-неперси, п≥ддан≥ ≥мпер≥њ, але за њхню ло€льн≥сть ≥ податкову дисципл≥ну в≥дпов≥дали њхн≥ л≥дери: м≥сцевий патр≥арх за христи€н, реш-галута (Углава вигнанихФ) за Їврењв тощо.

Ќа чол≥ стан≥в сто€ли вищ≥ п≥сл€ шаханшаха державн≥ ≥Їрархи: глава жерц≥в мобедан мобед, командувач арм≥њ еран-спахбед, глава чиновник≥в даб≥рбед ≥ глава податного стану вастр≥ошан-салар.  ожен стан мав св≥й центральний храм.

ѕоза становою структурою залишалис€ раби, причому ≥нститут рабства набув у ≈ран-шахр≥ значного поширенн€.

«емл€ спочатку под≥л€лас€ на дастакерт (царську) ≥ шахр (волод≥нн€ др≥бних царк≥в ≥ м≥ст), але за правл≥нн€ Ўапура ≤ майже весь аграрний фонд крањни перевели в дастакерт, за користуванн€ €ким четвертий стан сплачував податки, а перш≥ три стани - служили.

ƒол€ сасан≥дськоњ ≥мпер≥њ вир≥шувалас€ на њњ зах≥дних кордонах.

¬≥йни з –имом розпочалис€ ще у 230 р., коли јрташир пов≥в сасан≥дське в≥йсько на —ир≥ю, але арм≥€ ≥мператора јлександра —евера зупинила, а пот≥м в≥дкинула перс≥в. ”даром у в≥дпов≥дь римл€ни вибили супротивника з ¬≥рмен≥њ та ѕ≥вн≥чноњ ћесопотам≥њ. ≈ран-шахр мало не втратив свою житницю (ƒвор≥чч€), але подальшим усп≥хам римськоњ зброњ завадили внутр≥шн≥ чвари: в –им≥ почалас€ смутна епоха Усолдатських ≥мператор≥вФ. Ќедооц≥нка ворога дорого коштувала «аходу.

Ќаступн≥ в≥йни з —асан≥дами були дл€ ™вропи сумною необх≥дн≥стю.  итайський шовк, €кий античний св≥т отримував через ≤ран, коштував шален≥ грош≥, але здоров'€, комфорт ≥ г≥г≥Їна, що в≥н забезпечував, гарантували повну л≥кв≥дн≥сть цього товару. Ўовк перетворивс€ на св≥тову валюту, €кою –им розплачувавс€ з≥ своњми лег≥онерами, переважно найманц€ми з УварварськихФ народ≥в, ≥ платив Ув≥дкупн≥Ф войовничим сус≥дам. « ≤≤≤ ст., коли Уварваризац≥€Ф римського в≥йська стала майже тотальною, в≥д к≥лькост≥ шовку в ≥мпер≥њ стала значною м≥рою залежати в≥йськова м≥ць –иму, тому ™вропа мр≥€ла, щоб шовку привозили багато ≥ дешевше. јле мр≥њ —асан≥д≥в були пр€мо протилежними: вони хот≥ли максимально обмежити обс€ги товарообм≥ну та п≥двищити ц≥ни: це гарантувало приплив грошей до перськоњ скарбниц≥ за рахунок високих митних збор≥в ≥ знекровлювало римську в≥йськову м≥ць. “орг≥вл€ йшла (бо без нењ перси теж об≥йтис€ не могли - вона озолочувала сасан≥дських правител≥в), але в жорстко регламентованому обс€з≥. ™вропу це не влаштовувало, а налагодити пр€мий зв'€зок ≥з шовкоекспортерами через п≥вн≥чний шл€х, навколо  асп≥ю, не вдалос€: каравани купц≥в грабували дик≥ угри. «алишалас€ в≥йна.

¬се правл≥нн€ Ўапура ≤ (243 - 273) пройшло п≥д знаком безперервних римо-сасан≥дських воЇн. —початку внасл≥док ≥нтриг ‘≥л≥ппа јрав≥т€нина загинув молодий, малодосв≥дчений римський ≥мператор √орд≥ан ≤≤≤. ѕ≥д час в≥йни з персами ‘≥л≥пп штучно розвалив систему постачанн€ римського в≥йська ≥ голодн≥ лег≥онери роз≥рвали √орд≥ана на шматки. јрав≥т€нин уклав у 244 р. мир з Ўапуром ≤, сплативши останньому репарац≥ю в 500 тис. денар≥њв.

«а наступн≥ ш≥сть рок≥в перси повернули соб≥ ¬≥рмен≥ю ≥ ѕ≥вн≥чну ћесопотам≥ю, до того ж римл€н почали т≥снити ще й готи. ¬ 251 р. у сх≥дних пров≥нц≥€х –имськоњ ≥мпер≥њ спалахнула чума, але це не зупинило Ўапура: у 256 р. перси вз€ли штурмом јнт≥ох≥ю. —пас≥нн€ римл€н ледь не прийшло в особ≥ жахливоњ синкретичноњ самознищувальноњ рел≥г≥њ - ман≥хейства.

«асновником ман≥хейства був видатний художник, кал≥граф, оратор ≥ письменник ћан≥ (215 - 276) - родом ≥з ћесопотам≥њ, €кий у пошуках ≥стини њздив учитис€ до ≤нд≥њ, а з 242 р. почав пропов≥дувати в ≤ран≥.

—воњ ≥дењ ћан≥ виклав у семи канон≥чних книгах, €к≥ в≥н супроводив зб≥ркою власних ≥люстрац≥й - УјрджангФ (це слово стало на Ѕлизькому —ход≥ символом шедевра живопису). ѕоза каноном найв≥дом≥шою його книгою був УЎапурхаканФ, де ћан≥ конспективно виклав своЇ вченн€ спец≥ально дл€ шаханшаха Ўапура ≤, мр≥ючи перет€гнути останнього у свою в≥ру.

ћан≥ пропов≥дував, що ран≥ше св≥т (добро) ≥ темр€ва (зло) ≥снували окремо. “а ось хмарини мороку, що перебували в пост≥йному еклектичному рус≥, в один ≥з момент≥в випадково вдерлис€ в площину св≥тла. ÷ьому з≥ткненню намагавс€ запоб≥гти ќрмузд (зороастр≥йський јхурамазда), але темр€ва його захопила й пошматувала св≥тле ахурамазд≥вське т≥ло на частини, зм≥шавшис€ з ним. ÷€ сум≥ш ≥ Ї наш св≥т: синтез св≥тла й тьми, добра ≥ зла, ≥ саме тому в≥н такий недосконалий, причому мороком ћан≥ вважав матер≥ю. –ел≥г≥йна мета ман≥хейства пол€гала в бажанн≥ зв≥льнити краплини св≥тлоњ нематер≥альноњ душ≥ ¬сесв≥ту в≥д полону ганебноњ матер≥њ. —воњми пророками-попередниками, €к≥, мовл€в, ран≥ше намагалис€ зд≥йснити таке розшаруванн€, ћан≥ вважав «аратуштру («ороастра), Ѕудду та ’риста. —ебе в≥н називав останн≥м пророком ћан≥-”т≥шителем.

¬ основу ман≥хейства було покладено категоричне неприйн€тт€ реального св≥ту з ус≥ма його ц≥нност€ми, й навпаки, Уантиц≥нност≥Ф, тобто все, що спри€ло загибел≥ ≥снуючого бутт€ людей, осв€щалос€ ман≥хейською доктриною €к найвище благо. ¬бивства, розпуста, неправда, садизм - усе, що дезорган≥зуЇ житт€ людей, проголошувалос€ добром, а безпосередньою метою жахливоњ рел≥г≥њ став в≥дрив людськоњ душ≥ в≥д т≥ла. —амогубство у даному випадку не р€тувало, бо ћан≥ вчивс€ в ≤нд≥њ ≥ в≥рив у переселенн€ душ, €к≥ п≥сл€ такоњ смерт≥ просто перейдуть в ≥ншу матер≥альну форму ≥ продовжать своЇ перебуванн€ в нашому ганебному св≥т≥. ¬их≥д ћан≥ вбачав у тому, щоб убити в душ≥ бажанн€ пересел€тис€, знищити њњ т€гу до матер≥њ, а дл€ цього вбивство не п≥дходить (тому ман≥хейство нав≥ть заборон€ло убивати теплокровних тварин). Ќе вел≥в ћан≥ також кохати та одружуватис€, бо це прив'€зуЇ людську душу до т≥л дружини й д≥тей - а це матер≥альний морок. ўоб знищити в соб≥ (точн≥ше, у своњй душ≥) смак до житт€, пропагувалис€ повний аскетизм ≥ пер≥одичн≥ орг≥њ з алкоголем, наркотиками та абсолютною розпустою (дл€ розр€дки), адже все, що губить орган≥зм - спри€Ї зв≥льненню душ≥ в≥д т≥ла. ƒуша аскета-розпусника так утомитьс€ в≥д шаленого бутт€, що повертатис€ до житт€ не захоче. ÷е остаточно в≥докремить душу в≥д т≥ла ≥ дасть бажаний результат: св≥тла душа вознесетьс€, а ганебна матер≥€ нехай гине. ¬ ≥деал≥ вважалос€, що аскетизм ≥ орг≥њ п≥д≥рвуть здоров'€, та й д≥тей в≥д такого житт€ не буде, людство вимре за одне-два покол≥нн€, а св≥тл≥ душ≥ житимуть окремо в≥д огидноњ матер≥њ.

«ал≥зна лог≥ка, приваблива екзотичн≥сть, особиста приваблив≥сть ћан≥, його таланти пропов≥дника, оратора, письменника та художника забезпечили ман≥хейству шалену попул€рн≥сть. јле воно п≥дривало сам≥ основи сасан≥дськоњ держави - с≥м'ю, мораль, етику, коханн€, любов до д≥тей, здоров'€, в≥ру в майбутнЇ. ѕропаганда жахливих антисусп≥льних погл€д≥в немов ракова пухлина роз'њдала сасан≥дську державн≥сть, ≥ сумн≥ результати одразу далис€ взнаки.

≈нерг≥йний римський ≥мператор ¬алер≥ан швидко виправив ситуац≥ю на фронтах, вит≥снивши перс≥в ≥з —ир≥њ, але моральний розклад римських лег≥онер≥в перевищив найб≥льш≥ побоюванн€. ” 260 р. поблизу ≈десси з≥йшлис€ дв≥ арм≥њ: римська (≥мператора ¬алер≥ана) ≥ сасан≥дська (шаханшаха Ўапура). ћайбутн€ битва мала вир≥шити долю римського пануванн€ в —ир≥њ, ™гипт≥, —х≥дному —ередземномор'њ та ћал≥й јз≥њ. ≤ тут сталос€ те, чого н≥хто в –им≥ не м≥г у€вити нав≥ть у кошмарному сн≥: лег≥онери за€вили ¬алер≥ану, що вони втомилис€ в≥д поход≥в ≥ в≥дмовл€ютьс€ воювати, зажадавши в≥д ≥мператора п≥д загрозою розправи на м≥сц≥, щоб в≥н поњхав до перського шаха й уклав ≥з ним мир. ќднак Ўапур наказав скал≥чити й ув'€знити ¬алер≥ана, п≥сл€ чого колишн≥й ≥мператор, а тепер раб-Ївнух змушений був тримати стремено шаханшаху. ¬алер≥ан помер в≥д гор€ та знущань через 10 рок≥в. Ѕ≥льш≥сть лег≥онер≥в, що залишилис€ без кер≥вництва, перси оточили й вир≥зали, а полонених перетворили на раб≥в, руками (й на к≥стках) €ких побудували гранд≥озну ≥ригац≥йну систему на р.  арун, глумливо прозвавши њњ Ѕанд≥  айсар (греблею ÷езар€). ѕ≥сл€ гранд≥озноњ перемоги перси вз€ли штурмом 36 римських м≥ст, а зупинив њх лише нап≥внезалежний римський васал, арабський цар ѕальм≥ри ќденат.

Ўапур ≤ був ц≥лком задоволений результатами свого царюванн€. ¬≥йськова могутн≥сть ≈ран-шахру н≥ким не ставилас€ п≥д сумн≥в, п≥дконтрольний влад≥ транзит забезпечував стаб≥льн≥сть ф≥нанс≥в, розвивалос€ м≥стобуд≥вництво, €ке також тримала п≥д своњм контролем держава. ћ≥ста будувалис€ за певним планом: округлими (√ур, сучасний ‘≥рузабад), або пр€мокутними (Ќ≥шапур), чи комб≥нованими, €к розк≥шна сасан≥дська столиц€ “≥сфон ( тесифон), нашпигована симетричними палацами.

”с≥ вони були оточен≥ широкими парками з витонченими арками, а њхн≥ ст≥ни прикрашало казкове р≥зьбленн€. ¬гор≥ палаци, €к ≥ зороастр≥йськ≥ храми, в≥нчали купол та арочн≥ перекритт€. –озмахом ≥ масштабн≥стю вир≥зн€лос€ також буд≥вництво шл€х≥в, мост≥в, гребель (ƒ≥зфуль, Ўуштер, Ѕанд≥  айсар тощо).

—в≥тову славу здобули сасан≥дське мистецтво литт€ з дорогоц≥нних метал≥в, чеканка, р≥зьблене скло, неперевершен≥ гемми (печатки й амулети з коштовних метал≥в ≥ самоцв≥т≥в).

Ўк≥р€ний Уфартух —авеФ - бойовий державний прапор —асан≥д≥в, оздоблений коштовност€ми та ув≥нчаний золотим орлом, наводив жах на сус≥д≥в. ќстанньою величною будовою Ўапура ≤ стала його гробниц€, вирубана полоненими римл€нами в скел€х поблизу Ѕ≥шапура. Ќад могилою постала вис≥чена ≥з сталактита велетенська (10 м заввишки) стату€ пок≥йного володар€. Ќа цьому ж м≥сц≥ у 273 р., п≥сл€ смерт≥ Ўапура ≤ на престол з≥йшов його син ’ормузд-јрташир.

—мерть непереможного шаханшаха окрилила римл€н, €к≥ знову актив≥зувалис€. ћан≥хейство знесилювало ≈ран-шахр, тому ’ормузд ≤ не зм≥г зупинити наступ ≥мператора јврел≥ана ≥ втратив владу. ѕроте у 275 р. лег≥онери зар≥зали свого Упана й богаФ јврел≥ана, ≥ наступний шаханшах ¬арахран ≤ вир≥шив, скориставшис€ передишкою у бойових д≥€х, навести, нарешт≥, пор€док в ≥мпер≥њ.

ƒ≥ставши п≥дтримку в≥д влади, запеклу ≥деолог≥чну боротьбу з ман≥хейством повело зороастр≥йське жрецтво, але аргумент≥в ≥ лог≥ки магам у диспутах з ћан≥ не вистачало, ≥ мобедан мобед  арт≥р п≥шов на хитр≥сть.

 арт≥р за€вив, що його душа побувала в потойб≥чному св≥т≥ й була представлена самому јхурамазд≥. ¬≥д нього в≥н ( арт≥р) начебто д≥став точн≥ вказ≥вки, €к жити люд€м, причому вони €кось дивно зб≥галис€ з рел≥г≥йними настановами зороастризму. У—аме в цих молитвах ≥ догматах, у справах рел≥г≥йних та в≥р≥, €к≥ тепер запроваджен≥ мною дл€ мешканц≥в цього земного св≥ту, хай кожен стане тверд≥шим, а ≥нш≥ (молитви, справи й в≥ру) - хай не спов≥дуЇ. ≤ хай в≥н знаЇ: Ї рай ≥ Ї пекло, ≥ той, хто обрав добро, хай потрапить до раю, а той, хто обрав зло, хай у пекло буде скинутий. ≤ того, хто обрав добро ≥ неухильно йде шл€хом добра, тл≥нне т≥ло т≥Їњ людини здобуде славу й процв≥танн€, а душа його здобуде праведн≥сть, €ку ≥ €,  арт≥р, здобувФ2.

«аручившис€ такими чудовими аргументами, мобеди викликали у 276 р. ћан≥ на диспут, визнали його вченн€ фальшивим, з≥драли з нього шк≥ру ≥, набивши соломою, пов≥сили њњ б≥л€ м≥ських вор≥т Ѕ≥шапура, а п≥сл€ того, €к Ујпостол св≥тлаФ (ћан≥) п≥дн≥сс€ Удо м≥сц€ божественного збору ≥ залишивс€ у отц€ ќрмузда-богаФ3, винищили б≥льш≥сть його прихильник≥в.

–€туючись в≥д терору, ман≥хењ розбрелис€ по вс≥й ™враз≥њ, у ¬авилон≥, зокрема, ос≥в њхн≥й Уцар в≥риФ (ман≥хейський патр≥арх). “а ≥деолог≥€ запереченн€ житт€ губила сама себе. Ћише один раз в ≥стор≥њ ман≥хейство стало державною рел≥г≥Їю - в ”йгурському каганат≥ (V≤≤≤ - I’ ст.), але цей експеримент лог≥чно завершивс€ катастрофою.

≤мпер≥€ —асан≥д≥в у ≤V - V ст. ћаздак≥зм та його насл≥дки. –озгромивши ман≥хейство, перси вр€тували сусп≥льство й державн≥сть, але насл≥дки ≥деолог≥чноњ кризи далис€ взнаки, а основний ворог, –им, швидко ставав на ноги. ” 283 р. римл€ни мало не захопили сасан≥дську столицю: т≥льки черговий бунт лег≥онер≥в ≥ смерть ≥мператора ѕроба вр€тували ≈ран-шахр. ” 284 р. римським ≥мператором став ƒ≥оклет≥ан, ≥ оновлена його реформами –имська ≥мпер≥€ знову атакувала перс≥в. ” 298 р. сасан≥дська арм≥€ була знищена п≥д Ќ≥с≥б≥ном, ¬≥рмен≥€ та ѕ≥вн≥чна ћесопотам≥€ знову стали римськими. Ћише економ≥чн≥ проблеми та виснажлива внутр≥шн€ боротьба з христи€нством не дали можливост≥ римл€нам розвинути усп≥х, ≥ наступн≥ 40 рок≥в пройшли дл€ ≈ран-шахру досить спок≥йно, а коли шаханшахом став енерг≥йний Ўапур ≤≤ (309 - 379), перси знову перейшли в наступ.

Ўапур ≤≤ був гр≥зним ≥ жорстоким правителем, але мову терору ≥ранськ≥ п≥ддан≥ завжди поважали, а знищенн€ занадто самост≥йних аристократ≥в лише укр≥пило його владу й дало можлив≥сть ≈ран-шахру продовжити завойовницьк≥ в≥йни. —початку перси вигнали бунт≥вливих араб≥в ≥з Ѕахрейну, внасл≥док чого п≥д контроль —асан≥д≥в перейшло арав≥йське узбережж€ ѕерськоњ затоки.

 онсол≥дац≥њ держави спри€ла гранд≥озна реформа зороастризму, €ку пров≥в на початку правл≥нн€ Ўапура ≤≤ мобедан мобед јтурпат ћ≥храспандан. ¬≥н Уочистив в≥д скверни й заново в≥дродив давню в≥руФ4, зд≥йснивши нову кодиф≥кац≥ю јвести (УЅожественного прозр≥нн€Ф) - св€щенноњ книги зороастризму.

¬перше було зд≥йснено њњ письмову ф≥ксац≥ю (ран≥ше јвеста ≥снувала лише в усн≥й форм≥, €к ≥ ≥нд≥йськ≥ ¬еди). ƒл€ цього довелос€ розробити спец≥альний Уавест≥йськийФ алфав≥т ≥з 46 знак≥в, що дало можлив≥сть точно передати звучанн€ св€щенних г≥мн≥в, а дл€ кращого розум≥нн€ архањчних текст≥в 21-њ книги јвести склали обширний коментар - «енд.

—асан≥ди проголошувалис€ живими богами, €к≥ ведуть св≥й родов≥д в≥д ƒар≥њв та  ей€н≥д≥в (царська легендарна династ≥€ в јвест≥). ¬д€чний Ўапур, у свою чергу, вс≥л€ко п≥двищував престиж ≥ роль зороастр≥йського жрецтва у державних справах. «ороастр≥йську церкву очолив тепер магупат магупат≥в - своЇр≥дний зороастр≥йський патр≥арх (ран≥ше верховним жерцем вважавс€ шаханшах), за що маги й мобеди безнастанно славили владу. У—оюз престолу й в≥втар€Ф в≥дродив внутр≥шню стаб≥льн≥сть ≈ран-шахру, а постать јтурпата стала найб≥льш шанованою п≥сл€ «аратуштри в зороастр≥йськ≥й традиц≥њ.

Ѕурхливо розвивалас€ за правл≥нн€ Ўапура ≤≤ сасан≥дська культура. ѕрикладом ≥сторичного роману-пов≥ст≥ може слугувати У нига д≥€нь јрташира, сина ѕапакаФ, а пов≥сть Ујрдав≥раз-намакФ, де описуЇтьс€ подорож жерц€ јрдав≥раза в зороастр≥йськ≥ рай та пекло (сюжет випередив славетну комед≥ю ƒанте на тис€чол≥тт€), започаткувала жанр л≥тературноњ фантастики. ¬ арх≥тектур≥ поширивс€ новий тип храмового зодчества - в≥дкритий пав≥льйон ≥з св€щенним вогнем у центр≥ (стиль Учотири аркиФ).

”кр≥пившись, в≥дчувши свою силу, Ўапур ≤≤, невдоволений принизливими умовами Ќ≥с≥б≥нського миру, поновив у 338 р. в≥йну з –имом. ѕ≥сл€ мл€вих бойових д≥й у ¬≥рмен≥њ ≥ ѕ≥вн≥чн≥й ћесопотам≥њ, перси змушен≥ були перекинути своњ сили на сх≥д, де проти ≈ран-шахру виступили у 356 р. кидарити (х≥он≥ти). Ќатиск варвар≥в було в≥дбито, однак римський ≥мператор ёл≥ан ¬≥дступник вир≥шив скористатис€ оголен≥стю перських кордон≥в ≥ в 363 р. вирушив у пох≥д. ¬≥йна завершилас€ черговою катастрофою дл€ –иму: ёл≥ан загинув, а його наступник ≤ов≥ан уклав мир (387 р.) ≥з персами, в≥ддавши њм —х≥дну ¬≥рмен≥ю, Ћазику й ѕ≥вн≥чну ћесопотам≥ю.

јктив≥зувалис€ —асан≥ди й на сход≥: в 60-х роках ≤V ст. Ўапур ≤≤ погромив  ушанське царство, захопивши частину —ередньоњ јз≥њ.

ќднак в≥йни дорого обходилис€ сасан≥дському господарству. «анепала торг≥вл€, а смерть Ўапура ≤≤ спричинила династичну кризу, бо шаханшах не залишив запов≥ту. 20 рок≥в престол м≥н€в хаз€њв, ≥ т≥льки шаханшах …Їздигерд ≤ (399 - 420) знову стаб≥л≥зував ситуац≥ю. ƒл€ в≥дродженн€ порушеноњ в≥йнами й усобиц€ми економ≥ки в≥н уклав союз ≥з ¬≥зант≥Їю (—х≥дно-–имською ≥мпер≥Їю, що виникла п≥сл€ смерт≥ ≥мператора ‘еодос≥€ та розпаду Їдиноњ –имськоњ держави у 395 р.) - шаханшах нав≥ть вважавс€ певний час оп≥куном малол≥тнього в≥зант≥йського василевса (≥мператора) ‘еодос≥€ ≤≤. ¬ —елевк≥њ було скликано ÷ерковний —обор, учасники €кого намагалис€ примирити ≥ранських христи€н ≥з христи€нством ¬≥зант≥њ. —амоуправство аристократ≥в …Їздигерд ≤ припинив масовими прилюдними стратами непок≥рних.

Ќаступн≥ шаханшахи в≥дчули себе знову хаз€€ми ситуац≥њ, в≥дкинули рел≥г≥йн≥ компром≥си, поновивши тотальний диктат зороастризму. ѕров≥вши низку усп≥шних воЇн, вони в≥двоювали у ¬≥зант≥њ всю ¬≥рмен≥ю, а на сход≥ розбили кидарит≥в й ефтал≥т≥в (пам≥рських горц≥в), в≥дсунувши кордони ≈ран-шахру до јмудар'њ.

јле за правл≥нн€ ѕероза (459 - 484) —асан≥д≥в сп≥ткала катастрофа. ¬ боротьб≥ за владу з братом ’ормуздом ѕероз УкупивФ ефтал≥тську допомогу, в≥ддавши њм —ередню јз≥ю, √ерат ≥ ћерв, а коли врешт≥ здобув престол, то з≥ткнувс€ з могутн≥м ворогом, €кого сам викохав. ¬≥йни з ефтал≥тами складалис€ вкрай невдало. ƒо того ж ≥ранське господарство вразила жахлива засуха, коли Убув семир≥чний недор≥д: р≥ки та джерела пересохли... злидн≥, голод, р≥зн≥ б≥ди поширилис€ серед мешканц≥в нашоњ крањниФ5. ¬ пошуках виходу ѕероз знову напав у 484 р. на ефтал≥т≥в, мр≥ючи виправити ситуац≥ю завд€ки в≥йськов≥й здобич≥. ѕроте ефтал≥ти здобули повну перемогу, ѕероз загинув, а переможц≥ захопили багато полонених, обоз, державну скарбницю ≥ нав≥ть шахський гарем. ≈ран-шахр мав сплачувати данину, а син пок≥йного шаханшаха  авад опинивс€ у ефтал≥т≥в €к заложник. ѕроти влади —асан≥д≥в повстала ¬≥рмен≥€,  артл≥, јлбан≥€, бунтували христи€ни, держава залишилас€ без грошей, а значить ≥ без арм≥њ.

Ўаханшах ¬алаш (484 - 488) дав автоном≥ю в≥рменам ≥  артл≥, а нестор≥анам ≥ моноф≥зитам (христи€нським теч≥€м, що ворогували з оф≥ц≥йним в≥зант≥йським халкедон≥тством) повернув право на власне в≥льне богослуж≥нн€. Ќестор≥анський патр≥арх, €кий жив у “≥сфон≥, та моноф≥зитська верх≥вка п≥дтримали ц≥ почини, ≥ бунти припинилис€. ј коли ¬алаша скинули й осл≥пили аристократи-заколотники, династ≥€ не перервалас€ - УзаложникФ  авад видав свою сестру за ефтал≥тського цар€ јхшунвара ≥ за п≥дтримки шурина став шаханшахом.

«а правл≥нн€  авада (488 - 531) в ≥мпер≥њ був повн≥стю придушений сепаратистський оп≥р аристократ≥њ ≥ в≥дновлена повна централ≥зац≥€ - але €кою ц≥ною! ≤дейною основою владного терору стали демагог≥чн≥ пропов≥д≥ колишнього зороастр≥йського жерц€ ћаздака, вченн€ €кого  авад використав, щоб не стати безсилою мар≥онеткою своњх вельмож.

ѕогл€ди, що њх пропагував Їретик-пропов≥дник ћаздак (? - 528), не в≥дзначалис€ ориг≥нальн≥стю. ¬≥н також вважав наш св≥т поганим, але причину такого неподобства ≥деолог-новатор убачав у тому, що люди кинули сусп≥льн≥ справи на самоплив, жили €к живетьс€, а не €к радить висока наука. ћаздак учив, що анарх≥чн≥сть ≥ в≥дсутн≥сть теоретичного п≥дгрунт€ людського життЇустрою Ї причиною ус≥х б≥д, ≥ закликав перебудувати бутт€ сусп≥льства на наукових засадах, тобто спочатку накреслити схему ≥деального сусп≥льства, а пот≥м примусити людей за нею жити. ћетодом дос€гненн€ ц≥Їњ мети жрець-теоретик вважав аг≥тац≥ю ≥ насильство проти непок≥рних.

ўодо схеми ≥деального житт€, то ћаздак також не в≥дзначавс€ великою ориг≥нальн≥стю: в≥н за€вив, Ущо бог послав на землю засоби дл€ ≥снуванн€ з тим, щоб люди под≥лили њх м≥ж собою пор≥вну, щоб кожен мав лише свою частку; проте люди почали поводитис€ несправедливо один до одного, прагнути до зверхност≥; сильний пригн≥чував слабкого ≥ захоплював його њжу та майно. Ќеобх≥дно вз€ти майно у багатих ≥ в≥ддати б≥дним, так, щоб у вс≥х було пор≥внуФ6. «аодно ћаздак пропонував скасувати ≥нститут шлюбу, оголосивши сп≥льними ж≥нок та д≥тей. ќстаннЇ дуже сподобалос€ шаханшаху  аваду, €кий був Уохочим до ж≥нок, задивл€вс€ на них. ÷е вченн€ йому полюбилос€, в≥н прийн€в його ≥ надав йому м≥цну п≥дтримку, так що воно в≥дкрито поширилос€, й кожен незаможний забирав у ≥ншого його майно, також в≥дбирав ж≥нку ≥ тримав при соб≥ ск≥льки бажавФ7.

ѕопул≥стський принцип Узр≥вн€л≥вкиФ забезпечив ћаздаку широку п≥дтримку серед не переобт€жених майном низ≥в, а узаконена сексуальна розпуста сподобалас€ Унерозумним молодикамФ ≥  аваду, €кий до того ж мр≥€в руками маздак≥т≥в винищити неугодних впливових вельмож. ћаздак став вазург-фрамадаром (Увеликим розпор€дникомФ - прем'Їр-м≥н≥стром) ≈ран-шахру, другою п≥сл€ шаха людиною в держав≥. …ого вченн€ панувало в крањн≥ 40 рок≥в (488 - 528), аж доки не поставило ≤ран перед катастрофою внасл≥док господарського краху, занепаду морал≥ ≥ внутр≥шнього терору маздак≥т≥в, €к≥ грабували й убивали незгодних, знущалис€ з ж≥нок ≥ д≥вчат.

—пробою припинити жахливий соц≥альний експеримент став заколот 496 р., коли дв≥рцева верх≥вка ув'€знила  авада й посадила на престол його брата ƒь€маша. јле ћаздак вр€тувавс€, а  авад ут≥к з полону. … цього разу йому знову допом≥г шурин-тесть - ефтал≥тський владика ( авад одруживс€ на його дочц≥, тобто своњй плем≥нниц≥). ≈фтал≥тська ≥нтервенц≥€ 499 р. повернула  аваду престол, ≥ все почалос€ спочатку. ƒь€маша осл≥пили, заливши оч≥ кипл€чим жиром.

ѕовний розвал в економ≥ц≥, повна незахищен≥сть людини перед терором бандит≥в-люмпен≥в, моральний занепад, зникненн€ ≥нститут≥в с≥м'њ ≥ власност≥ - ось що прин≥с маздак≥зм ≤рану. Ућаздак, син Ѕамдада, був ди€волом у подоб≥ людини, гарний обличч€м, але з чорною душею, приЇмноњ зовн≥шност≥, але з мерзенними нам≥рами, солодкий на словах, але г≥ркий на д≥л≥Ф8, - писав про нього середньов≥чний ≥сламський ф≥лолог јбу ћансур ас-—а'ал≥б≥.

“а все маЇ св≥й к≥нець. ¬≥зант≥йц≥ п≥д кер≥вництвом молодих, енерг≥йних полководц≥в —≥ти й ¬ел≥сар≥€ Увдерлись у п≥двладну персам ѕерсов≥рмен≥ю, спустошили значну частину ц≥Їњ земл≥, захопивши в полон багато в≥рмен≥вФ9 ≥ м≥сцев≥ родовища золота. « п≥вдн€ тисли араби, а соц≥альний протест усередин≥ крањни став масовим, ≥ в 528 р. настав перелом.

” цьому роц≥ п≥д тиском нечисленних уже вельмож ≥ сина-спадкоЇмц€ ’осрова пристар≥лий шаханшах  авад, €кого д≥вчата перестали вже турбувати, дав нарешт≥ добро на викор≥ненн€ Уди€вольського вченн€Ф. «ороастр≥йськ≥ жеpц≥ п≥шли протореним шл€хом: ћаздака викликали на диспут, де визнали його концепц≥ю неправильною, п≥сл€ чого пов≥сили догори ногами, аж доки в≥н не помер в≥д крововиливу в мозок. Ќайв≥дом≥ших маздак≥т≥в також догори ногами закопали живцем у землю, а решту Убунт≥вник≥вФ просто знищили. ќсобливу активн≥сть ви€вила при цьому аристократична молодь, €ка прагнула помститис€ за смерть батьк≥в. ∆ахливим ф≥налом Усмутних час≥вФ стало повстанн€ христи€н на чол≥ з јнушзадом, €ке також потопили в кров≥. ¬с≥ в ≥мпер≥њ —асан≥д≥в жадали спокою ≥ пор€дку, а знесилену державу зв≥дус≥ль т≥снили вороги. —аме в цей час до влади прийшов ’осров ≤ јнуширван (Ќушинраван - Убезсмертний духФ) - син  авада в≥д ефтал≥тськоњ кн€жни, €ка, у свою чергу, була його ( авада) плем≥нницею.

≈ран-шахр за правл≥нн€ ’осрова ≤ јнуширвана (531 - 579). ќстанн≥ роки житт€  авад царював, а не правив, втративши ≥нтерес до пол≥тики. –озправу над маздак≥тами очолив спадкоЇмець престолу ’осров, €кий став реальним володарем крањни, знищив, щоб позбавитис€ конкурента, р≥дного брата «ава, а п≥сл€ смерт≥ батька у 531 р. з≥йшов на престол.

ћаздакський терор зл≥кв≥дував будь-€к≥ залишки непокори влад≥ в крањн≥. Ќав≥ть жерц≥ та знать плазували перед шаханшахом, але й сама влада опинилас€ в надзвичайно скрутному становищ≥. «а час≥в смути загинула абсолютна б≥льш≥сть азад≥в, внасл≥док чого держава залишилас€ без арм≥њ. ≤мпер≥њ потр≥бн≥ були широкомасштабн≥ реформи, щоб оздоровити економ≥ку, стаб≥л≥зувати ситуац≥ю в крањн≥. ѓх пров≥в ’осров ≤, €кому вдалос€ укр≥пити могутн≥сть ≥ пол≥тичний авторитет ≈ран-шахру. ¬идатну роль у зд≥йсненн≥ реформ в≥д≥грав також перший м≥н≥стр ≈ран-шахру, нап≥влегендарний ген≥й адм≥н≥стративного управл≥нн€ Ѕузурджмехр (¬узургм≥хр) - великий мудрець ≥ радник јнуширвана.

Ќасамперед держав≥ потр≥бне було в≥йсько. ’осров ≤ сформував найману арм≥ю, к≥ст€к €коњ становили 12 закованих у зал≥зо к≥нних корпус≥в найманц≥в-профес≥онал≥в, €к≥ отримували в≥д шаханшаха зброю й зарплату. ¬одночас л≥кв≥довано посаду еран-спахбеда (в≥йськового м≥н≥стра). ‘ункц≥њ останнього розпод≥лено м≥ж чотирма паткоспанами (в≥йськово-адм≥н≥стративними нам≥сниками чверт≥ ≥мпер≥њ). «береглис€ й посади марзбан≥в-шахраб≥в (нам≥сник≥в областей), €к≥ тепер наввипередки з паткоспанами писали один на одного доноси шаху, ≥ ’осров м≥г повн≥стю контролювати ситуац≥ю. ¬≥йсько п≥дкор€лос€ тепер т≥льки шаханшаху.

Ѕула проведена також податкова реформа. ¬ пер≥од воЇн, смут ≥ усобиць зловживанн€ чиновник≥в довели податки до 1/3 урожаю, що в умовах ≤рану призвело до хрон≥чного голодуванн€ сел€н. “епер податки стали ф≥ксованими, бо нараховувалис€ не в≥д урожаю (€кий чиновник визначав на св≥й розсуд), а в≥д к≥лькост≥ та €кост≥ земл≥. ѕерепис земель зменшив можливост≥ про€вленн€ чиновницькоњ свавол≥ ≥ спри€в в≥дродженню продуктивних ресурс≥в виробництва. ѕодатки доповнювалис€ грошовою подушною податтю на чолов≥к≥в 20 - 50 рок≥в ≥з четвертого стану (залежала в≥д майнового статусу) ≥ митними зборами з купц≥в.

—таб≥л≥зац≥€ ф≥нанс≥в дала можлив≥сть зб≥льшити в≥йсько, бойовий потенц≥ал €кого забезпечила повна профес≥онал≥зац≥€ та система матер≥альних заохочень дл€ найманц≥в.

–еформи подобалис€ не вс≥м, бо У’осров, син  авада, був характеру неспок≥йного, надзвичайним любителем ус≥л€ких нововведень. “ому й сам в≥н завжди перебував у тривоз≥ й неспокоњ ≥ був причиною того ж ≥ дл€ вс≥х ≥нших. Ќевдоволен≥ його правл≥нн€м, найд≥€льн≥ш≥ з перс≥в стали радитис€, щоб обрати соб≥ ≥ншого цар€ з дому  авадаФ10. ѕроте основним методом упровадженн€ реформ став жахливий терор, масштабами €кого ’осров ≤ вид≥л€вс€ нав≥ть на фон≥ своњх далеко не гуманних попередник≥в.  ≥льк≥сть засуджених на смерть у сасан≥дських тюрмах щоденно с€гала ≥нод≥ 800 ос≥б. —воЇму старшому синов≥, зап≥дозреному в ≥нтригах, ’осров ≤ Унаказав випалити розпеченим зал≥зом нижн≥ й верхн≥ пов≥ки, щоб в≥н уже не м≥г претендувати на тронФ11.

–еформи зм≥цнили ≈ран-шахр. Ѕурхливо розвивалис€ науки, л≥тература й мистецтво. «а правл≥нн€ јнуширвана у столичному “≥сфон≥ було збудовано величний шахський палац “ак≥- ≥сра з випаленоњ цегли, з вишуканими мозањками, що св≥дчило також ≥ про розвиток х≥м≥њ. —в≥товоњ слави зажив Узв≥риний стильФ сасан≥дського ср≥бного литт€, не схожий на ск≥фський, але так само вражаючий своЇю вишукан≥стю. “ам же, в “ак≥- ≥сра, був створений чар≥вний сад ≥з золота, ср≥бла й самоцв≥т≥в. ѕ≥длогу палацу вкривав парадний килим. „ерез 100 рок≥в цей сад ≥ килим порубали на шматки араби, щоб под≥лити в≥йськову здобич м≥ж ус≥ма Увоњнами јллахаФ.  илим прикрашали золоте шитт€ й коштовност≥, тому майбутн≥й четвертий хал≥ф јл≥ продав св≥й УшматочокФ за 20 тис. дирхем≥в (ср≥бних монет!). ≈нерг≥йно працювала колег≥€ сасан≥дських перекладач≥в, €к≥ за наказом ’осрова ≤ переклали середньоперською мовою багато грецьких та ≥нд≥йських книг, серед них славетну ≥нд≥йську УѕанчатантруФ (в переклад≥ - У ал≥ла й ƒ≥мнаФ). Ќац≥ональну л≥тературу збагатили масштабн≥ мелодраматичн≥ романи У¬ал≥к ≥ јзраФ та У¬≥с ≥ –ам≥нФ.

“ака держава не могла вже миритис€ з в≥зант≥йською експанс≥Їю, €ка особливо посилилас€ за правл≥нн€ ≥ншого кривавого володар€, славетного константинопольського василевса ёст≥н≥ана ¬еликого (527 - 565). ≤ ≈ран-шахр в≥дновив битву за пол≥тичну й економ≥чну гегемон≥ю на Ѕлизькому —ход≥.

’осров ≤ не дарма коронувавс€ свого часу в храм≥ јтур √ушнасп (ѕ≥вденний јзербайджан), вогонь €кого осв€чував стан воњн≥в. ” 540 р. перси перейшли в наступ у —ир≥њ: захопили —уру, ’алеб, ≤Їрополь, јпамене, ƒару, нав≥ть јнт≥ох≥ю. ” ¬≥зант≥њ спалахнула еп≥дем≥€ моровиц≥, тому за перемир'€ в≥зант≥йський ≥мператор ёст≥н≥ан зобов'€завс€ сплачувати щор≥чно по 400 фунт≥в золотом, ≥ ¬≥зант≥€ платила њх ≈ран-шахру до 571 р. (≤ це за правл≥нн€ великого ёст≥н≥ана, коли в≥зант≥йц≥ в≥двоювали у Уварвар≥вФ ѕ≥вн≥чну јфрику, ≤тал≥ю, розбили гот≥в та вандал≥в ≥ майже в≥дродили –имську ≥мпер≥ю в њњ колишн≥х кордонах!)

Ќаступним м≥сцем з≥ткненн€ ≥нтерес≥в ¬≥зант≥њ й ≤рану стала ѕ≥вденна јрав≥€, через €ку ™вропа намагалас€ торгувати з≥ —ходом, обминаючи перс≥в, але в 575 р. јнуширван пров≥в блискучу акц≥ю. ¬≥н в≥дправив на завоюванн€ ѕ≥вденноњ јрав≥њ засуджених до страти злочинц≥в, €ким пооб≥ц€ли в раз≥ усп≥ху амн≥ст≥ю та здобич. ќчолив крим≥нальне в≥йсько досв≥дчений полководець ¬ахр≥з.  оли профес≥йних убивць, граб≥жник≥в, розб≥йник≥в та злод≥њв привезли корабл€ми до ™мену, вони стерли на порох м≥сцеву цив≥л≥зац≥ю, ≥ до 628 р. в ѕ≥вденн≥й јрав≥њ правили сасан≥дськ≥ нам≥сники. «а де€кими даними, наприк≥нц≥ царюванн€ ’осрова ≤ його флот захопив нав≥ть частину Ўр≥-Ћанки, ставши гегемоном у зах≥дн≥й половин≥ ≤нд≥йського океану, а на сход≥ ’осров ≤ у союз≥ з тюркютами розгромив державу ефтал≥т≥в. ¬ир≥шальна битва (565 р.) поблизу Ќесефа тривала в≥с≥м дн≥в. Ѕ≥льш≥сть ефтал≥т≥в союзники вир≥зали, а решта, р€туючись в≥д тюркського геноциду, п≥дкорилас€ персам.

” 571 р. знову в≥дновилас€ ≥рано-в≥зант≥йська в≥йна за ¬≥рмен≥ю, але довести њњ до к≥нц€ ’осров ≤ не встиг.

«а правл≥нн€ јнуширвана ≈ран-шахр дос€гнув вершини своЇњ могутност≥, але ≥нод≥ перемоги д≥ють згубн≥ше, ан≥ж поразки, ≥ цю ≥стину ≥мпер≥€ —асан≥д≥в невдовз≥ в≥дчула.

«анепад ≥ крах держави —асан≥д≥в. ѕ≥сл€ смерт≥ ’осрова ≤ шаханшахом став його син ’ормузд ≤V (579 - 590), мати €кого була тюркютською цар≥вною. —вого часу јнуширван одруживс€ на н≥й, щоб закр≥пити династичним шлюбом антиефтал≥тський союз ≥з каганом ≤стем≥. јле тюркюти в цей час активно викачували данину шовком з  итаю ≥ мр≥€ли масово продавати цей товар у ™вропу, тому ≥рано-тюркськ≥ в≥дносини швидко попсувалис€, ≥ степн€ки уклали антиперський союз ≥з ¬≥зант≥Їю через посередництво грузинського цар€ √уарама Ѕаграт≥да. —координувавши своњ д≥њ, на ≈ран-шахр у 589 р. напали в≥зант≥йц≥ з заходу, тюрки з≥ сходу, з п≥вдн€, через пустелю, виступили арабськ≥ шейхи јббас  ривий та јмр Ѕлакитноокий, а з п≥вноч≥ через ƒар'€льську ущелину до перського «акавказз€ вдерлис€ хазари.

—итуац≥ю ускладнювала внутр≥шньопол≥тична криза, в €ку ввергнув державу —асан≥д≥в ’ормузд ≤V. Ўаханшах без особливоњ причини вир≥зав 13 тис. представник≥в сасан≥дськоњ пол≥тичноњ верх≥вки - весь пан≥вний прошарок сусп≥льства.

≈ран-шахр залишивс€ без полководц≥в, дипломат≥в, м≥н≥стр≥в, науковц≥в, квал≥ф≥кованих жерц≥в ≥ адм≥н≥стратор≥в, а на питанн€ Унав≥що?Ф, ’ормузд ≤V в≥дпов≥в: Уя не знайшов у них н≥€коњ провини, але побачив, що жах передо мною у серц€х њхн≥х безмежний ≥ вони не дов≥р€ютьс€ повн≥стю моЇму царюванню. я зл€кавс€, €к би вони ≥з жаху зазнати в≥д мене зло, не задумали знищити мене. “ому € застосував слово мудрец≥в, що мовили: Ѕ≥йс€ того, хто боњтьс€ тебе... “ому зм≥€ кусаЇ пастуха у п'€ту, що боњтьс€, €к би не розбив в≥н њй голову каменем...Ф12  еруючис€ такими ген≥альними УаргументамиФ, ’ормузд ≤V розв'€зав тотальний терор проти власних Удержавних муж≥вФ, а коли напав ворог - залишив крањну беззахисною.

—итуац≥ю ур€тували мобеди та генерал Ѕахрам „уб≥не - виходець ≥з давнього аристократичного парф€нського роду ћ≥хран≥в. «а порадою мобед≥в ’ормузд в≥ддав в≥зант≥йц€м сп≥рн≥ територ≥њ, чим купив мир. ’азари й араби, обт€жен≥ награбованою здобиччю, повернулис€ додому, але з тюркютами, €к≥ розс≥€ли 70-тис€чне сасан≥дське прикордонне в≥йсько, довелос€ вступити в битву.

јрм≥њ у перс≥в не залишилос€, ≥ проти 300 - 400 тис. тюркют≥в Ѕахрам „уб≥не з≥брав лише 12 тис. воњн≥в, але це були доб≥рн≥ во€ки 40 - 50 рок≥в, ветерани-головор≥зи. —ам Ѕахрам наводив жах на ворог≥в своњм вигл€дом. УЅув в≥н темношк≥рий, високий на зр≥ст, сухорл€вий; тому його звали „уб≥н (Уƒерев'€нийФ)Ф13.

’итр≥ перси заманили тюркют≥в у вузьку √ератську долину-ущелину 12 км завширшки, де розстр≥л€ли ворожих слон≥в вогн€ними стр≥лами, ц≥л€чись у хоботи й оч≥. Ќал€кан≥ Утварини-танкиФ потоптали своњх хаз€њв-тюркют≥в, €к≥ не вм≥ли поводитис€ з≥ слонами. ” вузьк≥й долин≥ почалис€ пан≥ка, давка й р≥занина, а перси рубали т≥каючих. « походу повернулас€ додому ледве 1/10 тюркського в≥йська.

≈ран-шахр висто€в, але ’ормузд ≤V бо€вс€ попул€рних л≥дер≥в ≥ наказав у 589 р. Ѕахраму здати арм≥ю. „уб≥не не став чекати ≥ збунтувавс€. «нать також не збиралас€ б≥льше терп≥ти вит≥вки кривавого шаханшаха: у 590 р. заколотники скинули й осл≥пили ’ормузда, посадивши на престол малол≥тнього ’осрова ≤≤ ѕарв≥за (590 - 628). ѕроте Ѕахрам „уб≥не сам зажадав стати шаханшахом ≥ коронувавс€ в тому ж роц≥, вигнавши ’осрова ≤≤ ≥з столиц≥. ѕершою акц≥Їю нового шаха була страта сл≥пого ’ормузда ≤V.

≤ран розколовс€, але ’осров ≤≤ про€вив себе зд≥бним пол≥тиком. ¬≥ддавши ¬≥зант≥њ ¬≥рмен≥ю,  артл≥ й ѕ≥вн≥чну ћесопотам≥ю, в≥н уклав Ув≥чний мирФ ≥ союз з ≥мператором ћавр≥к≥Їм (582 - 602). ќб'Їднана ≥рано-в≥зант≥йська арм≥€ розбила в≥йсько Ѕахрама „уб≥не, ≥ ѕарв≥з знову став повновладним шаханшахом. Ѕахрам ут≥к до тюркют≥в, де загинув внасл≥док ≥нтриг сасан≥дськоњ дипломат≥њ. ¬≥д новоњ тюркськоњ навали знесилений ≈ран-шахр вр€тувала китайська ≥мпер≥€ —уй, €ка в 603 - 604 рр. зламала хребет великому степовому каганату.

’осров ≤≤ ѕарв≥з (590 - 628) був останн≥м Устаб≥льнимФ володарем ≥з династ≥њ —асан≥д≥в. ¬≥н дуже полюбл€в рибн≥ страви, чим дивував своњх п≥дданих. …ого дружиною була красун€-в≥рменка Ўир≥н, а оск≥льки в≥рмени спов≥дували моноф≥зитське христи€нство, в ≈ран-шахр≥ знову запанувала в≥ротерпим≥сть. ѕри двор≥ ѕарв≥за творив славетний музикант, сп≥вак ≥ композитор Ѕарбед, ≥м'€ €кого стало на Ѕлизькому —ход≥ символом ген≥€ музики, а храмово-палацовий комплекс “ак≥-Ѕостан, збудований поблизу сучасного  ерманшаха на рубеж≥ V≤ - VI≤ ст., вважавс€ шедевром сасан≥дського зодчества.

јле мир, спок≥й та ≥дил≥чна дружба ≥з «аходом тривали недовго. ” 604 р. спалахнула нова ≥рано-в≥зант≥йська в≥йна. ¬≥зант≥€ на той час переживала справжню громад€нську в≥йну, тому за 18 рок≥в виснажливих поход≥в перси захопили ѕ≥вн≥чну ћесопотам≥ю, —ир≥ю, ¬≥рмен≥ю, окупували ™гипет ≥ трич≥ обл€гали  онстантинополь. јнтив≥зант≥йськими союзниками —асан≥д≥в стали могутн≥ авари, та енерг≥йний ≥мператор ≤ракл≥й (610 - 641) зум≥в переломити х≥д под≥й. Ќа озброЇнн€ в≥зант≥йського в≥йська над≥йшла нова збро€ - Угрецький вогоньФ (горюча сум≥ш смоли, сел≥три, с≥рки, нафти, масел, секрет €коњ залишивс€ нев≥домим) - справжн≥й р≥дкий напалм.

—екретну сум≥ш нагр≥вали в герметичних котлах, а пот≥м в≥дкривали м≥дний сифон.  ипл€ча р≥дина п≥д великим тиском викидалас€ з котла, запалюючись у пов≥тр≥, й живим вогнем знищувала ворога. «агасити њњ водою було неможливо.

” 626 р. авари та перси на чол≥ з —арвазаром втретЇ обл€гли  онстантинополь ≥ вперше з≥ткнулис€ з Угрецьким вогнемФ. ¬≥зант≥йц≥ здобули повну перемогу, й до 628 р. повернули вс≥ захоплен≥ персами земл≥. –€туючи становище, ’осров ≤≤ ув≥в надзвичайн≥ податки, але крањну сп≥ткала еколог≥чна катастрофа: жахлива пов≥нь “игру та ™вфрату знищила весь месопотамський врожай. ¬≥йну програли, господарство занепало, в ≥мпер≥њ запанував голод, ≥ в 628 р. ’осрова ≤≤ вбили заколотники.

” держав≥ —асан≥д≥в почалас€ вакханал≥€ убивств ≥ переворот≥в. «а наступн≥ чотири роки зм≥нилос€ ш≥сть шаханшах≥в. ≤з них один зар≥зав у боротьб≥ за престол батька й 18 брат≥в, одного п≥д час оф≥ц≥йноњ коронац≥њ вразив кривавий понос, а двоЇ взагал≥ були ж≥нками. Ћише останньому —асан≥ду …Їздигерду ≤≤≤ (632 - 651) вдалос€ затриматис€ на престол≥, але знесилена ≥мпер≥€ уже гинула.

Ќовий хаз€њн УЅ≥лого палацуФ (оф≥ц≥йноњ резиденц≥њ шаханшах≥в), онук ѕарв≥за, …Їздигерд ≤≤≤ (632 - 651) був зд≥бним правителем. ¬≥н дбав про в≥дродженн€ сасан≥дськоњ економ≥ки, зменшив податки з виробник≥в. ¬елик≥ державн≥ запаси коштовностей, золота й ср≥бла спр€мували на в≥дбудову месопотамськоњ ≥ригац≥њ, розвиток культури ≥ науки. „ерговим ген≥Їм музики при двор≥ став Ўах≥н, вершиною сасан≥дськоњ ≥стор≥ограф≥њ визнана У нига владикФ (У’вадай-намакФ) - повне канон≥чне зведенн€ ≥стор≥њ ≤рану. ¬≥рною опорою молодого, енерг≥йного ≥ не дуже жорстокого шаханшаха стала арм≥€ на чол≥ з досв≥дченим полководцем –устамом. ¬≥зант≥ю роз'њдали соц≥ально-пол≥тичн≥ усобиц≥ УзеленоњФ та УблакитноњФ парт≥й ≥ рел≥г≥йн≥ чвари халкедон≥т≥в ≥ моноф≥зит≥в, тому серйозноњ небезпеки дл€ ≤рану вона не становила, але часу дл€ в≥дбудови ≈ран-шахр уже не мав.

” 633 р. араби на чол≥ з ћусанною ≥бн ’ар≥сом захопили ’≥ру ≥ розтрощили перс≥в у Уланцюговому боюФ. ≤ранц≥ бо€лис€ фанатичних мусульман ≥ скували себе ланцюгами, щоб н≥хто не м≥г утекти. јле п≥д час бою це завадило персам маневрувати ≥ нав≥ть б≥гти, тому вс≥ вони або загинули, або потрапили в полон.

” 634 р. –устам вз€в у араб≥в в≥дчутний реванш: полоненого ≥сламського командувача јбу ”бейда прилюдно й урочисто розтоптали слоном. ѕроте генеральну битву 637 р. поблизу  ад≥с≥њ перси програли начисто.

–≥занина тривала три дн≥, але на четвертий день з п≥вдн€ подув в≥тер пустел≥. ’мари п≥ску засл≥пили сасан≥дських во€к≥в, бо дуло њм в обличч€, а арабам - у спину. ѕерськ≥ кон≥ й слони в пан≥ц≥ почали топтати своњх, а мусульмани довершили розгром. јраби захопили ≥ранську столицю “≥сфон з ус≥ма державними багатствами, в≥йськова здобич переможц≥в с€гнула 900 млн дирхем≥в (!), город€н перетворили поголовно на раб≥в (нав≥ть дочку шаханшаха продали до гарему ’усейна - онука пророка ћухаммеда).

≈ран-шахр залишивс€ без скарбниц≥ ≥ регул€рноњ арм≥њ, а сп≥шно з≥бран≥ ополченц≥ були легко розс≥€н≥ мусульманами в битв≥ поблизу Ќехавенду (642).

ƒев'€ть рок≥в п≥сл€ ц≥Їњ поразки …Їздигерд ≤≤≤ метавс€ по колишн≥й ≥мпер≥њ, т≥кав в≥д араб≥в ≥ шукав вих≥д, але жоден нам≥сник не п≥дтримав шаха, що опинивс€ без в≥йська ≥ грошей. ” 651 р. покинутого ус≥ма Уцар€ цар≥вФ зар≥зав на околиц≥ ћерву безв≥сний мельник, поласившись на багатий од€г нев≥домоњ йому людини.


1  нига де€ний јрдашира сына ѕапака / ѕер. со среднеперс. ќ.ћ.„унаковой. ћ., 1987. —. 72.

2 ÷ит за: »стори€ древнего мира: ¬ 3 т. ћ., 1989. “. 3. ”падок древних обществ. —. 266.

3 ‘рагмент о вознесении ћани // ѕоэзи€ и проза ƒревнего ¬остока. ћ., 1973. —. 534.

4 ÷ит за: »стори€ древнего мира. “. 3. —. 269.

5 ÷ит. за: »стори€ стран јзии и јфрики в средние века: ¬ 2 т. ћ., 1987. “. 1. —. 100.

6 ÷ит. за: ‘ирдоуси. Ўахнаме / ѕер. с перс. ÷.Ѕ.Ѕану-Ћахути и ¬.√.Ѕерзнева: ¬ 6 т. ћ., 1989. “. 6. ѕримечани€. —. 569.

7 ÷ит. за: “ам само. —. 596.

8 ÷ит. за: “ам само. —. 595.

9 ѕрокопий  есарийский. ¬ойна с персами / ѕер. с греч. ј.ј.„екаловой. ћ., 1993. —. 37.

10 “ам само. —. 37.

11 ÷ит. за: ‘ирдоуси. ¬каз. прац€. —. 604 - 605.

12 ÷ит. за: “ам само. —. 625.

13 ÷ит. за: “ам само. —. 626.

 

¬. ј. –убель ≤—“ќ–≤я —≈–≈ƒЌ№ќ¬≤„Ќќ√ќ —’ќƒ”
 ињв. ¬идавництво Ћиб≥дь. 1997.




|–У–Ы–Р–Т–Э–Р–ѓ –°–Ґ–†–Р–Э–Ш–¶–Р –°–Р–Щ–Ґ–Р –С–Ы–Ш–Ц–Э–Ш–Щ –Т–Ю–°–Ґ–Ю–Ъ|

платье серого цвета. ”добно и комфортно. ”спей заказать
newlife-trikotazh.ru
планшет в уссурийске
welovedv.ru
ѕрайс-лист –оссийский индустриальный портал
electronova.ru