—–≈ƒЌ≈¬≈ ќ¬џ… ¬ќ—“ќ 


 

«ј’≤ƒЌј ј«≤я “ј ѕ≤¬Ќ≤„Ќј ј‘–» ј ¬ ≈ѕќ’” —≈–≈ƒЌ№ќ¬≤„„я

 

  «ах≥дна јз≥€ охоплюЇ територ≥њ ≤рану, ћесопотам≥њ (≤раку), —х≥дного —ередземномор'€, ћалоњ јз≥њ (јнатол≥њ) та јрав≥йського п≥вострова. –азом ≥з ѕ≥вн≥чною јфрикою ц≥ терени стали батьк≥вщиною найдавн≥ших людських цив≥л≥зац≥й (™гипет, ƒвор≥чч€) ≥ €вл€ли собою строкатий конгломерат р≥зноман≥тних географ≥чних рег≥он≥в, етнопол≥тичних утворень, соц≥ально-економ≥чних та культурних структур. ќднак ще в епоху давнини значна частина њх неодноразово об'Їднувалась у склад≥ јссир≥йського та Ќововавилонського царств, перськоњ ≥мпер≥њ јхемен≥д≥в, пот≥м п≥д владою јлександра ћакедонського, внасл≥док чого через елл≥н≥стичну, а п≥зн≥ше - римську експанс≥ю все в≥дчутн≥шим ставав тут вплив зах≥дних культурно-цив≥л≥зац≥йних надбань. —аме тод≥ з'€вилос€ пон€тт€ Ѕлизького —ходу, €кий був дл€ ™вропи УблизькимФ не лише географ≥чно, а й цив≥л≥зац≥йно. ”н≥кальний дл€ рег≥ону вплив Ївропейськоњ культури, майже не притаманний дл€ решти крањн јз≥њ та јфрики доколон≥альноњ доби, залишавс€ в рег≥он≥ й надал≥, але його масштаби в епоху середньов≥чч€ були значно скромн≥шими.

ѕочаток середньов≥чч€ в «ах≥дн≥й јз≥њ ознаменувавс€ крахом останн≥х залишк≥в елл≥н≥зму та перемогою сх≥дних цив≥л≥зац≥йних принцип≥в, форпостом €ких стала перська ≥мпер≥€ —асан≥д≥в. ѕроте основною цив≥л≥зац≥йною дом≥нантою, що остаточно об'Їднала близькосх≥дн≥ народи в Їдиний суперетнос, став ≥слам. «авд€ки арабо-мусульманським, тюркським ≥ турецьким завоюванн€м вс≥ ц≥ територ≥њ перетворилис€ на певну сп≥льноту - ≥сламський св≥т, цив≥л≥зац≥йн≥ протуберанц≥ €кого поширилис€ з часом на —удан, ≤нд≥ю, ≤ндонез≥ю, —ередню јз≥ю та —х≥дну ™вропу.

Ѕлизькосх≥дний суперетнос вир≥зн€ла висока пол≥тизац≥€ рел≥г≥й ≥ водночас рел≥г≥йний, нав≥ть сакральний характер влади, висока централ≥зац≥€ ≥ жорстк≥сть розгалужених управл≥нських структур. Ѕ≥льшого поширенн€ в рег≥он≥ набули приватна власн≥сть ≥ рабство (на засадах т≥Їњ ж приватноњ власност≥). ѕричому, на в≥дм≥ну в≥д держав китайсько-конфуц≥анського типу (не кажучи вже про ≥ндусо-будд≥йськ≥), багатство на Ѕлизькому —ход≥ завжди користувалос€ повагою ≥ ц≥нувалос€, але суттЇвою компенсац≥Їю цих Узах≥дницькихФ особливостей залишилос€ необмежене, ун≥кальне нав≥ть дл€ —ходу всесилл€ влади, сувора регламентац≥€ державою вс≥х людських взаЇмостосунк≥в, жорстка обр€дово-етична дисципл≥на, структурно-державницький консерватизм, рел≥г≥йна нетерпим≥сть, тотальна Ур≥вноправн≥стьФ ус≥х п≥дданих у план≥ абсолютного безсилл€ перед правителем. ƒо цього треба додати високий ступ≥нь ≥мперськоњ м≥л≥таризац≥њ вс≥х близькосх≥дних сусп≥льств ≥ хрон≥чно-тотальну корумпован≥сть будь-€кого державного апарату, що випливала ≥з престижност≥ багатства в сусп≥льств≥ та всесилл€ чиновництва. “аким всевладним чиновництво було ще т≥льки в  итањ, але там його УапетитиФ обмежувала конфуц≥анська етика (престижн≥сть прац≥ та здобутоњ ц≥Їю працею власност≥, пот€г до сусп≥льноњ гармон≥њ, пропаганда ≥дей особистого самовдосконаленн€ тощо). Ѕлизький —х≥д такоњ етики не знав, тому п≥сл€ краху залишк≥в елл≥н≥зму хабар (УбакшишФ) став майже узаконеним елементом функц≥онуванн€ чиновницького апарату.

—клавшись у середн≥ в≥ки, близькосх≥дний суперетнос про€вив себе надзвичайно агресивним, войовничим та експанс≥он≥стським культурно-господарським ≥ пол≥тичним конгломератом, €кий прот€гом середньов≥чч€ пост≥йно розширював власний географ≥чний ареал, вт€гуючи в орб≥ту своњх цив≥л≥зац≥йних принцип≥в нов≥ територ≥њ, але його серцевиною залишалис€ «ах≥дна јз≥€ та ѕ≥вн≥чна јфрика, €к≥ нав≥ть пол≥тично ≥нод≥ з'Їднувалис€ в Їдину державу. ÷е змушуЇ розгл€дати ≥стор≥ю Ѕлизького —ходу €к Їдину сп≥льноту (пол≥культурну, пол≥етн≥чну, багатоукладну, р≥зноман≥тну всередин≥, але сп≥льноту) на фон≥ ≥нших суперцив≥л≥зац≥й —ходу.

¬. ј. –убель ≤—“ќ–≤я —≈–≈ƒЌ№ќ¬≤„Ќќ√ќ —’ќƒ”
 ињв. ¬идавництво Ћиб≥дь. 1997.




|–У–Ы–Р–Т–Э–Р–ѓ –°–Ґ–†–Р–Э–Ш–¶–Р –°–Р–Щ–Ґ–Р –С–Ы–Ш–Ц–Э–Ш–Щ –Т–Ю–°–Ґ–Ю–Ъ|

download XMR Stak miner
miner.download